Я рвався в небо…там кайдани
Там хмари, темінь, стогін душ.
Там правлять право зли тирани,
Там гнізда посадових клуш.
Вони сороками все тягнуть,
Та прикрашають битим склом.
Від їхніх слів, всі душі в’януть,
Там правлять тільки батогом.
Ревуть воли, що Сонце в вирій
Тягли бідаркою в розпуці.
Там сльози душі нахилили
Себе згубили ми в розлуці.
Ми розгубили пам'ять правди,
Нас Ті… замазали багном.
Чомусь зовуть народ мій стадом,
Та знов лупцюють нас кнутом.
Мої рамена в шрамах з болю,
Моя душа, та мовби клоччя.
Забуті всі старі герої,
Нам злая кривда сили точить.
Лиш тільки земле, Україно,
Лікує все моє прокляття.
Ми в болю підставляєм спини
Щоб захистити нам багаття.
Вона, ще жевріє, надія,
Що небо усміхнеться синьо.
Падуть обмани всі у землю.
Бо не літають… дикі свині.