Ти,мов би Рай,що кличе в Пекло,
Тебе кохаю до безтями.
Твоі обійми обпікають,
Твоі слова ярять ті рани,
Що ти наносила словами.
Хто ти? Розрада чи Погуба?
А може ти глуха Бандура?
Сопілка, що ярить ті губи?
Шаблюка, що пробила груди?
Не чути слів, моя Розрада.
Що серед степу заспівала.
Мабудь, кохання не пізнала
Та нашим зустрічам не рада.
Одна лиш крига поміж нами.
Одні нездійсненні бажання.
Мій погляд та твоє мовчання.
Та гіркий мед, що без кохання
Удвох з тобою ми пізнали.
Навіщо Рай? Без тебе Пекло.
Зів'ялі в степу пелюстки.
На жертві не живе кохання,
На болі не ростуть квітки.