Наче клаптик паперу розірвані навпіл слова,
Розчиняються поміж рядків, достеменно відомих.
Твоя правда - це тільки краплина, холодна вода,
Розчиняється поміж потрісканих губ і солоних.
Затули, заховай у долонях свою правоту.
Чорта з два, в почуттях вона зовсім не матиме змісту,
Вона вісник лихий і наводить лише самоту,
Та для тебе будь-що краще, аніж шлях із компромісу.
Не кажи мені речі, які не сумісні з життям.
Протидія твоїм словам - вчинки, ось це - перевага.
Там де лінія старту, немає назад вороття,
Бо ж втікати від тебе потрібна велика відвага.
Розклади на полицях буття всіх коханок своїх,
Й те, що міг від них взяти - постав як трофеї героя.
Твій фарс має ціну, як і кожен учинений гріх,
Який ти сам несеш, коли нести його мають двоє.