Стомилося сонце, за лісом присіло
і росяні краплі сховало в траву.
Недавно на небі воно променіло,
а вже під горою готове до сну.
Проміння гаряче в траві притушило,
щоб сон не тривожить притихшій землі.
З кущів кучерявих подушку зробило,
і… сонні загадки навкруг попливли.
Вже місяць-хитрун з-за хмар виглядає,
давно настовбурчив він ріжки свої,
і зіроньку ясну за промінь тримає,
і, навіть, у мріях цілує її.
Туман, як кисіль, у долину полився –
від легкого вітру хитнеться, дрижить.
За кущ павучок-мандрівник зачепився,
погойдався трішки маленький, і… спить.
Співа колискову дрімота для ночі,
таємні всім чари на очі кладе.
Один тільки пугач мрійливо буркоче:
він згадує юність, кохання своє…
Липень, 2015р.
(иллюстрация от автора)