Обломилася гілка… Важко
Стільки яблук одній тримати…
Прозвучала востаннє в’язко
І Землі доторкнулась м’яко…
Розірвалося тіло легко
Відійшло від основи просто
За Життям не тужила себто
Полюбилася з Небом… Доста…
Обірвали плоди прозорі
І Любов’ю й Сонцем налиті…
Серед звичних Земних історій
Буде довго щемом світитись…
Обломилася гілка… Доля
Чи не-Доля це як дивитись…
Здобула відчайдушно Волю
І нагоду Вогню молитись…
29.07.2015