Розпорошені ми по світах, розкидані,
Розвіяні буревіями, снігами засипані,
Блукаємо світами, душі згублені,
Землі рідної позбавлені.
Чи є нам де притулок чи домівка,
Чи наше ліжко – це пуста долівка?
Чи ще впізнаємо один одного,
Чи, як осліплі, не помітимо рідного?
Холодними дощами оповиті,
Поснемо ми, скорботою укриті,
І чи прокинемося ми на ранок
Зустріти долі нашої світанок?