Як квіточка у горщику, сумує у самотності,
Від тяжких дум гнітущості, та сірих днів минущих,
Стоїть той горщик в самоті, десь у кутку кімнати,
І сумно квіточці одній у темній й сірій хаті.
* * * * *
Це приклад наших відчуттів,
Коли ми закриваєм серце,
Від радощів та посмішок людей,
Котрі завжди нам раді.
Не закривайтесь, не ховайтеся в собі,
Це є ілюзія самообману,
Що начебто самотність овива надії,
Хоча самотність і собі у це не вірить.
І всі відтінки сірі, що навколо давлять,
Всього є дія настрою. Це розлад,
Що в Вас в душі і давить Вам на мозок,
Підштовхуючи Вас до світу допомоги.