Згадую криницю під вербою
З чорним цебером на журавлі -
Напувала всіх вона водою,
Що струмилась з глибини землі.
Криницю викопали козаки
Над тихим Тясмином* в байраку.
Збирались тут Хмельницького полки,
Ножі святили гайдамаки.
Карбуючи в історії сліди,
Неслись роки, мов громовиці.
Щоб скуштувать цілющої води
І ми ходили до криниці.
Мене з тих пір манив козацький край -
Думав криницю розшукати.
Там, де колись шумів зелений гай,
Нічого я не зміг пізнати.
Кругом росли стіною бур'яни,
Куди поділася заплава?
Меліоратори, це з вашої вини
Ріка перетворилась на канаву.
А де раніше грало джерело,
Нині - замулена криниця
І журавля над нею не було,
На дні - трава замість водиці.
Хоча кругом ще жевріло життя,
Та душу пронизала криця.
Мене не залишало почуття -
Країна схожа на криницю.
___________________________________________________
*Тясмин - ріка в Черкаській області, притока Дніпра