Мене дивують і донині
Яри хрещаті, плин ріки,
Стрункі дівчата, як богині,
І хлопці - справжні козаки.
Тут моя юність відгукнеться,
В душі відлунням пропливе.
І серце радісно заб'ється,
Родинна пам'ять оживе.
Я поспішаю в нетерпінні
Узріти дворище своє.
Земля, де корені родинні,
Завжди наснагу нам дає.
Рідне село - всьому основа,
Спасає душі від розрух.
Тут ще не вмерла рідна мова
І нації моєї дух.