Однолiткам

Анатолий Анненко
Нас час поволі вибиває;
                чимдалі - рідшають ряди...
Частіше серце відчуває,
                що недалеко до біди.

Втрачаєш молодість і силу;
                а мрії... - схлинули давно.
Стрибнув би сам уже в могилу,
                якби не праця та вино.

А що іще на нас чекає
                і що тримає нас "невдах"?
Хоча... душа у снах літає,
               мов легкокрилий білий птах.