Петя Дубарова
ОДНОМУ ПОЕТУ
Твоїй, поете, не радію музі —
вона від людства забира в свій сон.
О як марою втішливих ілюзій
боги хапають у міцний полон!
Язичнику, з богами нум до бою!
На їхній зов не йди туди, де мла!
Збагни: земля — як квітка під тобою,
тебе діткнеться тембром, мов бджола!
Іди до нас, схвильований аскете,
збентежений, як є — то будь такий,
тут, тільки тут, змордований поете,
твій вірш народиться живий!
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
НА ЕДИН ПОЕТ
Поете, мразя хищната ти муза,
тя все далеч от хора те зове.
Как вплитат те във мрежа от илюзии
и тайни тези твои богове!
Езичнико, разстреляй боговете,
не вярвай ти на тяхното «ела»!
Под теб земята, проста като цвете,
ти шепне нещо с тембър на пчела!
Ела при нас — трогателно несръчен,
смутен, какъвто си, такъв бъди —
тук, само тук, щастливецо измъчен,
стихът ти жив ще се роди!
18.03.1979