Бусел

Дмитрий Кобзин
Рвется душа стерхом
Ввысь без остатка
Плачя

Солнце встречает ее
Нежно голубит
Лелеяя

А земля внизу
Маленькой чашей
Вместит в себя
Юдоли и печали