Синій подих зими затуманив вікно,
витинанки-узори на шибках малює.
Немов літо не гріло, і тут не було –
вже метелиця снігом танцює-вирує.
І блищить, як кришталь, лід на синій воді,
а дерева казки небесам все читають,
і сніжинки лежать на гарячій руці,
і тихесенько плачуть, тихесенько тануть.
Вже мороз, як хижак, затаївся, застиг –
на серця молоді він щоночі полює,
та забув він, студений, що й разу не зміг
він затримать зиму, що земля десь парує…
Почорніє кришталь і старенька зима
струменями-струмками стече у криниці.
І прийде ще до когось з коханням весна,
і прийдуть із весною громи-блискавиці…
Липень, 2015р.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\