Пiсня молодого косаря зеленi

Анатолий Анненко
Накошу я "зелені" - може буде "сіно"... -
         Йдуть за літом сонячним осінь і зима...
Час мені з дружиною народити сина... -
             ...Досі ж - ні дружини, ні дітей нема.

А нАщо "зелень", як не для "сіна"?
                Як не для "сіна" - то є сміття.
...Любов не купиш - вона безцінна,
                А без любові... яке життя?

Ой встаю зарано я, спати йду запізно. -
 Косовиця з косовиць - кожний божий день.
Вже і доля мені вслід поглядає грізно...
         ...Я забув - коли співав радісних пісень.

Хай надходить швидше вже та свята неділя -
          Може я зустріну ще (десь, хоч на межі)
над тими покосами бісового зілля(?) -
                квіточку любові, квіточку душі.

Бо нАщо "зелень", як не для "сіна"?
                Як не для "сіна" - то є сміття.
...Любов не купиш - вона безцінна.
                А без любові... яке життя?