Я буду плакати… Й сльозами орошу
Тендітне серце, мов кришталь…
Рядки віршів для тебе лиш пишу,
Але не знаєш ти цього, на жаль…
Не знаєш, бо не віриш більш,
Що моє серце б’ється,
Що мушу написати вірш
Про лихо, яке сміється.
Сміється тихо і невпинно,
Рахуючи швиденько час…
Це все повториться… Вторинно…
І більш не омине всіх нас!..
Але я вірю. І мовчу,
Про те, що ти не знаєш.
Сльозами землю орошу…
Повір , про це ти прочитаєш!