Ти як і я – ти трохи божевільний
І пишеш вірші з присмаком дощу…
Не поневолений, але й чомусь не вільний,
Зациклений на гордості своїй.
У тебе не бракує бездоганності,
Ти не боїшся втратити чогось…
І ти плюєш у відповідь бездарності,
І не говориш зайвий раз про щось.
Із поглядом веселим і замисленим,
Із іскорками в пресумних очах
Ти спогад мій – ти трохи перебільшений,
Але лиш спогад у моїх думках.