Опівночі Всевіт пахне зірками,
Вражає він своєю нескінченністю,
Наповнений чужими балачками,
Пронизаний печальною буденністю...
І хочеться від власного безсилля
І млосної до болю нездійсненності
Зануритись у власне божевілля
І знепритомніти від нашої щоденності...