Лунає андантіно й алегретто,
Звучить мінорно вранішня роса
І від прекрасного квіткового лібрето
На пелюстках троянд бринить краса.
Від цього березневого стакато
І від травневого сумного деташе
Лунає в серці джазове вібрато
І хочеться мажорного латте...
І в сонячно-зірковому романсі
Лунає ренесансний мадригал.
Чому ж життя минає в дисонансі,
Якщо в природі лиш музичний ареал?..