Наснилось диво, брехня померла.
І ось, ховають. Зібрались рідні
І просто люди, яких і жерла
Ота тварюка тисячолітня.
Стоїть юначе і дід похилий,
І справна пані, і бомж-п’яниця,
Сумують, плачуть, хоч не любили,
Бо гола правда не знадобиться.
І далі снилось, уже під ранок,
Як у Єгипті ховали разом
Із фараоном його коханок,
Так і з брехнею, побитих сказом,
Всіх пересічних, що шанували
Ту хтиву бабу, гуртом ховають…
І ось я бачу, пусті квартали..
Нема нікого. Й мене немає.