Robert Frost. October.
Translated by Alina Holinko.
14.05.2013
Жовтень
Який чудесний той осінній ранок,
Коли вже листя скоро опаде,
Як дикий вітер, виждавши світанок,
Пройшовши бурею, спустошить геть усе.
Коли ворона знову нагадає,
Що треба птаству покидать свій край…
Жовтневий ранок, хто ж цього не знає?
Ще довгі дні повернуться, стривай!
Якби ти їх зробив більш не нудними!..
Й хоч серце важко обманути вкрай,
Зроби це! І створи дні такими!
Й листок зірви й в долоні потримай...
На зламі дня їх в тебе буде двоє –
Коли настане перший листопад,
І захід сонця чаруватиме красою,
І велич світу не повернеться назад.
Заради тої виноградної лози,
Чиї листки обпалені морозом.
Заради кетягів прекрасної краси,
Яких нікому вже давно не шкода.
І оригінал:
O hushed October morning mild,
Thy leaves have ripened to the fall;
Tomorrow’s wind, if it be wild,
Should waste them all.
The crows above the forest call;
Tomorrow they may form and go.
O hushed October morning mild,
Begin the hours of this day slow.
Make the day seem to us less brief.
Hearts not averse to being beguiled,
Beguile us in the way you know.
Release one leaf at break of day;
At noon release another leaf;
One from our trees, one far away.
Retard the sun with gentle mist;
Enchant the land with amethyst.
Slow, slow!
For the grapes’ sake, if they were all,
Whose leaves already are burnt with frost,
Whose clustered fruit must else be lost—
For the grapes’ sake along the wall.