Василь Симоненко
(1935 – 1963)
* * *
Напившись вволю терпко-сладостного зелья,
Устал я от горячих, пылких слов.
О, сколько же прижать к себе успел я
Доверчивых и каверзных голов.
Но только все они теперь на грани,
Где в снах реальность тает без следа,
И в памяти, как будто на экране,
Скользит холодных смутных теней череда.
20.01.1957
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
* * *
Я досхочу напився милої отрути,
Я натомився від гарячих слів.
О, скільки довелося пригорнути
Довірливих і каверзних голів.
Але тепер вони усі на грані,
Де дійсність перетворюється в сни,
І в спогадах, неначе на екрані,
Проходять тінями холодними вони.
20.01.1957