Останній літній день згаса. -
Блакить втрачають небеса.
Червоне сонце сіда за сосни...
О краю рідного краса!
Під небом райдужним стою.
Духмяний подих лісу п'ю.
Надії, мрії... - Душа радіє.
Я почуваюсь, як в раю.
Твій вдячний погляд, мила, я ловлю.
Я славлю Бога, долю я хвалю.
Десь поруч Вічність, а в серці - ніжність.
Знов шепочу: "Люблю. Люблю...".
Не шурхотять очеретИ,
латаття сплять... Одначе ти
(хоч місяць сяє і час втікає)
жадаєш озером плисти.
ШкодА, що літо відійшло.., -
та з нами є його тепло.
Днів сірих зграя нас не лякає..,
бо наше літечко було.
Вода озерна чиста, мов кришталь...
Та вже дорога кличе, кличе даль...
Ти, краю милий, додай нам сили
осінню подолать печаль.