Я грішна... і,далеко, не свята,
Не ангел, а лишень - звичайна жінка...
Життя мене то ніжить , то хлиста,
Та в нім - кручусь, мов в коліщаті білка...
Люблю у людях справжні почуття
(бува, душа не варта і копійки)...
Найкращий вчитель, звісно,то - життя -
Не застраховані ми в ньому від помилки...
Та...не пробачу мовчазні вуста
Тим, хто не знав у чім життєва цінність,
Хто свічку ніс без віри у Христа,
Хто зраджував свою любов і вірність,
Хто ніжність розкидав в багно калюж,
Хто поламав свою любов, як віру,
Хто заповзав у душу, наче вуж,
І випивав, мов злодій той, довіру...
Я не пробачу...Я без вас згорю
В поезії, у музиці, в любові...
Бо я щаслива тим, що я люблю
Блакитне небо, трави смарагдові...
Щаслива, що у серці радість й щем
Дають наснагу мріяти, любити...
Я буду жити, доки дихаю віршем,
Я буду жити........