- Марія Теку-у-ун! Марія Теку-у-ун!
Це крик у заростях гуате,
Це крик серед кліток стовбурів,
Жовтих кролячих вух з листя маїсу.
- Марія Текун! Марія Текун!
Це наче молитва між ребер.
Хто ця жінка з іменем втікачки,
Чиї коси - це звуки флейти з очерету?
Хто ця жінка, яку кличе на вершині Текун
Кожен кинутий чоловік, збирач маїсу?
- Марія Теку-у-ун! Марія Теку-у-ун!
Ніхто не відповідає їм.
На берег Ріо-Дульсе виходить кілька чоловік.
Перший:
- Я - сліпий від народження сеньйор Гойо Їк.
Сьогодні зникла моя дружина з сином.
Чи не підкажете, о святі вії дерев амате,
Де її шукати?
Другий:
Я сеньйор Нічо Акіно - міський листоноша.
Сьогодні мене шукає все місто.
Я зник з двома торбами послань.
Тепер я - темрява на чотирьох лапах.
Тепер під моєю шкурою нудяться душі жінок.
Душі дружин-втікачок, куди мені йти?
Третій:
Я - Гаспар Ілом, руки мої - маїс.
Сила моя - квіти вогню. Танець мій - хмари.
Вклонися всьому, що спалюєш,
Спали все, чому вклоняєшся.
Прощавай, моя люба Маріє, я йду у вогонь.
На берег Дніпра виходить Глухий Чоловік:
- Марія Теку-у-ун! Марія Теку-у-ун!
Від нього пахне мигдалем, відваром гуарано.
В ногах його сидить олень з людським оком:
- Я знаю, де Ваша Марія, пане Їк Акіно Ілом.
Це наче звучить молитва між маїсу.
На березі Інгулу, Ріо-Дульсе і Дніпра стоїть каплиця.
В каплиці стоїть статуя Діви Марії.
Очі Діви Марії темно-золоті,
З них стікає медова водиця, вони схожі на очі оленя.
На колінах перед нею стоїть чоловік і шепоче:
- Марія Текун. Марія Текун.
Це наче молитва.