юнак
Та соснина бурштинова
в лісі найвидніша...
Та дівчина чорноброва
в світі наймиліша.
Із сосни бурштин не ллється -
краплями спадає...
Мені мила усміхнеться -
серце моє грає.
Шура-буря нахилила
трави біля річки...
Дорікає мені мила,
що я невеличкий.
Хай, поки що, невеличкий -
ще ж я підростаю.
І тебе я, моя чічко,
гАряче кохаю.
дівчина
Блискавиці освітили
небо опівночі...
Дай-но я тобі, мій милий,
подивлюся в очі...
Ще й загляну тобі в душу -
щоб швидше збагнути:
я тебе прогнати мушу,
а чи пригорнути?
Ой на морі бистрі хвилі
вітер підіймає...
Як згадаю очі милі -
серце заспіває.
Та як вітер затихає -
то і хвиль немає;
а от серце, що кохає,
спокою не знає.
хор
Піднялася голубОнька
аж під самі хмари...
Має, має дівчинонька
легіня до пари.
Ой не гоже голубоньці
все одній літати...
Скоро, може, дівчиноньці -
на рушник ставати.
Як ласкаво в час погідний
мирне сонце сяє!
Краю, ліпшого за рідний,
і в раю немає.
Рідні простори і люди... -
що ж іще бажати?
Хай завжди щаслива буде
Батьківщина-мати!