Коли прийде удруге Месія
(як і всі, я чекаю того),
то предстану тоді, як і всі, я
пред ясними очима Його.
Він питати не буде - Він знає:
як я жив, що любив, що звершив.
Може, тихо лише покартає,
що я дуже багато грішив...
І яка тоді позначка ляже
на збентежену душу мою?
Що там: добре чи зле переваже,
що Всевишнього присуд накаже -
йти до пекла чи бути в раю?
Як до пекла, то що говорити...
Як до раю - скажу я: "Прости,
прости, Боже, що смію просити, -
хочу ще на цім світі пожити. -
Ти мене в рідний край відпусти".