А осінь, бач, і тут буває,
у субтропічних цих краях,
з платанів листя облітає
і сум частішає в думках.
Я чую тут: "Живуть же люди!";
"Не знаю ліпшої краси...";
"Напевно, кращим рай не буде..." -
лунають щирі голоси.
Авжеж, авжеж... Та от причина
(бо я - "приречений дивак"):
мій рай жаданий - Україна,
а достеменніш - Кремінщина.
Не лавр над тином, а калина...
Для мене, друже, тільки так.
м.Сочі.