Коли зiйде сонце

мій милий маленький принце
в молочній сукні.
дозволь я відкрию тебе -
як новий астероїд,
як всі, що існують за ним
наступні.

моє лисеня, чи та ти,
якою була? це ти ще -
з трояндою кольору крові,
вплетеною у косу?
дозволь тебе перечитати.
піднести до світла ближче,
діставши з самого дна
старого книжкового стосу;
твої сторінки паперові
обвести шукаючим дотиком.

божественна гра не складна.
дещо подібна до дартсу:
зевс запускає дротиком
в буремне небо
на полі з кварцу.
"най буде... цей! мішенню!" -
і влучить
у мій
літак.

відтак
я - той неборак,
що збирає
зірки
до кишені,
падаючи
в невідоме.

більше
не маю
дому.
більше
не маю
лиця.

а потім
мене
знаходиш
ти.
і просиш
про баранця.

твої баранці -
це колишні мої мігрені.
а зараз, один на один
із пекучим кремнієм,
я розумію:
самих баранців
за порятунок
не досить.
що краще
хтось білий
усе зжує,
аніж
хтось чорний
скосить.

що за спасіння -
саме
ось цими
руками -
я мав би віддячити,
чорт забирай,
всіма
своїми
зірками.

блукаючи спогадом віщим
по приспаних передчуттях,
по присмерках
колами ходячи
на попелищі,
поки ти спиш,
я збираю за цвяхом цвях,
за уламком уламок.
усе, що той шторм не знищив.

в пустелі я чую твій подих -
це холод і спокій ріки.

благословен останній момент,
вчасний порив руки,
якою
Він у мені
відтяг
тебе від зміїної пащі.

прийде світанок -
я намалюю
тобі
баранця.
тільки краще.

за ніч
я змушу
ці крила
літати.
думаючи про те, що
коли зійде сонце,
я зможу
сказати:

я маю для тебе
дещо.

чи ти
читала
про літаки?
то в нас тепер
є літак.

а ще.
відкрий-но
долоні,
ось так.
в них тепер -
всі мої зірки.


Рецензии
Вірш, що тамує подих. Невимовно гарний. Дякую Вам!

Таня Танюк   14.04.2016 02:12     Заявить о нарушении
Дуже дякую!

Алёна Белавежская   18.04.2016 21:46   Заявить о нарушении