…хто висмикує по ниточці до прозорості наші душі?..
кому потрібні вкрай подерті пам’яттю зізнання у гріхах?..
навіщо біль стискає серця і набігають дощами сльози?..
за що перериває тишу крик, зірваний страхом із грудей людини,
якій і так нелегко змирятися з покорою долі жити лише надією?..
чекати змін під шамканням думок від налиплої багнюки,
що заважає рухатися далі у божевільному натовпі втікачів,
коли знову мрії спотикаються і падають у прірву забуття?..