Л.Ю.
За гору хмара зачепилася -
й не відпуска її гора...
Мені домівка знов наснилася:
наснилась матінка стара;
ліси, озера, степ замарений,
стежки дитинства в спориші... -
мій рідний край, що Богом дарений,
що завжди - в серці і в душі.
Мій рідний край, що Богом дарений,
(в снігах... чи в трелях солов'їв;
чи на осонні, чи захмарений...) -
для мене кращий із країв.
За гору хмара зачепилася
і чисті сльози пролила...
...Мені домівка знов наснилася -
куточок світла і тепла.
* * *
Рік новий - не за горами.
Він до нас уже іде.
Хай, все добре - буде з нами!
Зле - хай, друзі, пропаде!
Грудень,1983 р.
* * *
Красуня-дівчина співа -
і все навколо неї квітне.
Свій рідний край не забува
Людмили серденько привітне.
Співай, як ТВІЙ Орфей співав, -
неси життя і насолоду.
Адже для того дарував
Господь тобі талант і вроду.
Співай, Людмилонько, співай!
1983 рік.