Б. М. С.
Поїхав друг у далечінь -
і я похмурим став. -
Він лиш (з відомих нам причин)
на три дні прилітав.
Сказав я другові: - Бувай!
Молюсь за тебе я.
Не забувай наш рідний край,
що сонечком сія.
І рідні: річка, поле, гай,
високий небозвід..,
шепнули теж: - Не забувай...
Привіт тобі, привіт...(!).