Вона звичайно звикнула вже до тебе,
Але ти не цінуєш, лиш використовуєш їй.
Лиши, щоб була вільним кораблем.
Не тримай, як птаха в клітці.
Лиш зорі бачать що коїться.
І час від часу з місяцем грається.
Це як грім серед ясного неба.
Мовби сніг на голову.
Сьогодні, вона сказала що кохає,
Кохає щиро, хоч дуже довго не наважувалася,
На ці невзаємні слова.
Але тепер питається навіщо?
Навіщо закохалася?
Для чого?
- Хіба їй потрібно тієї болі?
Яку сама перенесе.
Усвідоме. Буде пізно!
Вона втопилася в печалі.
Захоче написати, але вона перша не напише.
Вже досить мужності з неї.
P.S. Якщо це не взаємно то відпусти,
Знайди своє!
Та ніколи не грай відчуттями.
Наслідки будуть важкими…