Дiти вiйни

Анатолий Анненко
Ми - маргінали, ми вже - маргінали,
                бо  до  межі критичної  дійшли,
Немало  нами внесено в аннали..,
             хоч мало ми по-людськи пожили.

Була війна (те неприроднє лихо) -
                згорали наші рідні в ті роки.
Та піднялись з-під мороку, з-під сміху
                воєнні діти - юнки, юнаки.

Тоді і ми несли в собі майбутнє...
                Нас научали, вчили і вели...
І все, що є сьогодні в світі сутнє,
                і ми гарячим потом полили.

Ми - маргінали, ми вже - маргінали,
           Тепер - гальмо, непотріб, навіть зло.
...Але, якби  ми  тут  не  побували,
                індиго-покоління б не було.