Я тебе розбуджу поцiлунком...

Анатолий Анненко
Я  тебе  розбуджу  поцілунком,
            ніжним словом тебе розбуджу;
поманю тебе свіжості трунком,
           сонцем вранішнім "підзаряджу".

Ти здивовано очі розкриєш,
             усміхнешся і скажеш - Привіт!
Приголубиш,  як ти тільки вмієщ,
                моя мила - буття мого цвіт.

Тобі квіти я не подарую... -
      Ти говориш: - Не рви... - тож краса.
Ти - зі мною! І серцем я чую:
            разом  з  нами  земля  й  небеса!

Моя мила, кохана дівчино
          (ти - найкраща.., найкраща з усіх!),
хай чарівний твій спів знову лине,
                знов лунає твій радісний сміх.

Співай і смійся - душу підіймай.
Мій кожний день хай святиться тобою.
Довкілля рідне щиро обіймай.
Йди по життю з надією, з любов'ю.