навеяно:
http://www.stihi.ru/2015/03/08/6583
Великий гнів зібрав ти коло себе,
Бо накопичував його віками,
Навіщо? Чи була така потреба?
Що ти накоїв! Власними руками!
Хіба тобі було замало місця,
Щоб довести, що ти на все спроможний,
Хто винен, що порожня та полиця,
Що є святою в хаті, майже, кожній.
Як схоже на розтріскане корито
Твоє бажання долю захистити,
Той жах несамовитий перед світом,
Що чимось незбагненним оповитий.
І тягнеш схимою на себе грати,
Вигадуєш собі байки про Бога,
Будуєш в лобнім місці каземати
І облаштовуєш туди дороги.
А чи не досить жити на узбіччі?
Хіба ти сам вдягнув на сЕбе каску?
Зірви своє спотворене обличчя
Сам, бо в нього вже в’їлася та маска.