Довго Стас парубкував...
Відпарубкувався. -
До Галини (де й не ждав)
"на гачок" попався.
На весіллі гість Ілля
каже, взявши келих:
- Нареченим зичу я
довгих літ веселих!
Хай здоров'я і любов
будуть завжди з вами... -
І "пішов" Ілля, "пішов"
скімлити словами...
Говорив про пиріжки,
про авто і дачу...
І що добре, як жінки
мають смирну вдачу...
Аж до космосу доліз
у своїй "промові"...
Врешті всіх довів до сліз -
всі були "готові".
І коли Ілля пойняв,
що наскімлив мірку,
вище келиха підняв,
виголосив: "Гірко!".
"Гірко!"... "Гірко!" - на весь дих...
(кожний рад старатись). -
Спонукають молодих
знову цілуватись.
Стіл добряче звеселивсь. -
Тут і там - розмови...
Тільки Стас наш зажуривсь,
ще й насупив брови. -
Пригадалися роки
обширу і волі...
Гірко.., що і він-таки
у тенетах долі.
...А яких дівчаток мав! -
І струнких, і милих...
...Наче "з віника упав"... -
От і маєш вивих...
На Галину подививсь... -
А куди подітись?
Відбивався ж і крутивсь... -
Мусив був женитись.
Обірвав думки ці враз
друг і свідок Ваня:
- П'ю за тебе, любий Стас,
і за жінку. В добрий час!
Ну... Як мовиться у нас:
"Дай-Бог, - не остання!"...(?)