(Йосипу Петровичу Осецькому)
Старий автобус у серпневу спеку
Гудів надсадно, глухо, без угаву.
Ви голосом притишено-далеким
Рондель читали про заморську каву.
Вслухалася у ті слова не марно,
Таки відчула ностальгійні ноти,
І уявила затишну кав`ярню,
Дві філіжанки кави. Ви - навпроти.
Кидає свічка світло золотаве
На канделябра патину зелену.
Із Вами це, звичайно, перша кава,
То чом зі смутком дивитесь на мене?
Те відчуття реальності і досі
В собі ніяк не можу побороти.
Зустріти із горнятком кави осінь
Як Ви - не знаю, а от я - не проти.
21.05.2015р.