Дружинi

Анатолий Анненко
                * * *
Жовте листя падає, небо вкрите хмарами... -
                Та любові нашої далина ясна.
День - очам відрадою, ідемо упарі ми.
Всюди осінь стелеться, а в серцях - весна.

                1973 р.

                * * *

З тобою вже не десять... літ
                ми разом живемо.
Хай не крокуєм  слід  у  слід,
                та поруч ідемо.
І ось тепер я так суджу:
                "Без тебе я б зачах".
...Ти вдалині... я тут сиджу -
                і сльози на очах.

                2007 р.

                * * *

Я  дякую  за  те,  що  ти  була,
                що нашої любові не зреклася,
родині  світло й радощі несла...
                Дружинонько, ти рано відійшла;
та, як людина й жінка, - відбулася!

                2008 р.