Ні, ми ще не забули байку ту,
Про близькість порадянщених народів.
Ну ось, ми і наблизились (впритул).
Все зрозуміло і брехати годі.
Брат – це грузин, татарин і казах,
І росіянин, хай там навіть хворий,
Але не та безмізкова потвора
Зі збудженим калашником в трусах.
Який він брат, коли у голові,
Що він тут головний дресирувальник?
Скотиться голова (чи, знову дві),
Тепер відкусимо. Бо це нагально.
Бо тут уже нема що лікувать,
Тож і не будемо. Бо марна спроба.
Цей світ вже зустрічав такі хвороби.
Там смерть і гріх, в обидвох головах.