Як павутиння липкі та блискучі нитки
То заплітаються, то різко рвуться зв’язки.
Щось нам дається взнаки,
А бува навпаки,
Але все рівно не бачити двічі одної ріки.
Наче в магніту, у дійсності два полюси:
Гра у контрасти, однакова в різні часи.
Як не поставиш плюси,
Як не наголоси,
Є і у темряві місце завжди для краси.
Світло проходить крізь дивні будівлі скляні,
Креслить обличчя, спокійні, веселі й сумні.
Можна знайти уві сні
Авеню і вініл,
Не на поверхні, а майже на самому дні.