Серпень
Земля відчуває вологу сухою травою,
І змучене небо лягає дощами додолу.
Як ніч витісняє спустошливу спеку собою,
Так само і я заберу весь твій смуток і втому.
Ти віриш, цей серпень - усе, що я маю до тебе.
Це вітер над степом, що трави ламає з завзяттям,
Це стукіт колес і кава, що п'єш без потреби,
Коли грієш руки над кволим останнім багаттям.
Примарним теплом, відзеркаленням справжнього літа,
Простим візерунком вкриваю твої білі плечі,
І мій поцілунок із присмаком стиглого жита,
Мені, як і сонце вгорі, не здається доречним.
Експеримент, написаний на "Літературній штольні"
за завданням "Серпень"
19 серпня 2015