Бог в алгоритмі, певне, зробив помилку:
Вправно створивши воду, не дав вогню.
Із розмаїття мов, що бувають в вжитку,
Вклав в моє серце саме оту одну,
Що прозвучить для всіх, наче іноземна,
Як щось чуже, не рідне і не своє,
І саме так, як щось небезпечне, темне
Запам'ятають також ім'я моє.
Втім, кожна тінь завжди має власне світло,
Мова мого - прозора і чарівна.
Я би могла ростити крізь нього квіти,
Пити медові й гострі слова до дна.
Все, що я вмію - красти його обійми.
Чи це великий злочин, скажи мені?
Світло тече вогнем по моїх судинах.
Хай буде так, я_чую_тебе, амінь.
Я закриваю очі. Навколо - тиша.
Кожна реальність - тільки відлуння снів.
Хай сонце сходить, й тіні лягають ближче.
І це триває безліч примарних днів.
26 серпня 2015