Я переймався дуже много
(то за якісь мої гріхи...) -
чи буде вдалою дорога
онуки, сина і снохи.
Коли ж подумав я про Бога,
то відступили всі страхИ.
Все дужче до Небес тягнуся
(і розуміння , і рокИ...);
за себе, за сім'ю молюся -
тягнусь до Божої руки.
І тут не схиблю, не зіб'юся -
цьому шляхУ - віки й віки.