А вересень затьмарив серпень,
Яка ж бо спека спопеля!
Добридень Вам од неповернень,
Немовби бачились щодня!
Ти все такий же моложавий,
Туманом білим сивина.
Занадто впертий, та ласкавий,
В очах небесна синь свята.
Все той же голос, теплі руки,
Те ж хвилювання, ті ж слова.
Немов не краяла розлука,
Та я уже давно не та!