Благословенний заповiт

Анатолий Анненко
                Пам'яті Б.С.Є.

Хмарки пливуть по небу...
                там і сонечко сія;
у мареннях і мріях
                сам туди тягнусь і я.
Даруйте мені, друзі,
                і даруй мені, сім'я, -
вже покидає вас душа моя.

Поволі час нас убива
                повтором сірих днів...
Усе довкіл я "фарбував",
                як міг і як умів...
Багато в світі мрій, думок..,
                багато марень, снів...
Господня ласка є...
                і людський гнів...
Свій  шлях земний  у  цім  житті
                я до кінця пройшов. -
Стоптав немало на взутті
                підборів, підошов.
Багато бачив, чув і знав...
                І говорю я знов:
"Є в світі дар безцінний:
                то - любов".
...І діти, і онуки..,
                весь мій неповторний рід,
я вас любив... і вам з небес
                ще надішлю привіт.
Живіть під сонцем золотим
                багато світлих літ.
Залиште на Планеті
                добрий слід. -
Це мій
                благословенний заповіт.
І  хай  не  перерветься  наш політ!