Коли тебе зустрів, я жив так, аби як...
І моє серце було як мотор який стоїть отак.
Бо зупинилося воно від одиноцтва й драм,
І в голові сумління нереальний спам.
Та в нього ти, як в Лазаря - Христос
Життя вдохнула, й більш немає сльоз.
Застукотіло серце і наповнилось життям,
І десь подівся той сумління спам...
Але так швидко як воно наповнилось життям
Ти як сміття його прибрала, наче хлам...
Тебе злякало то зерно любові,
Що зародилося в середині, в неволі.
Малії всоди ті косою порубала,
І наче ти мене ніколи і не знала.
А я склонюся на коліна перед тіей любовью
І моє серце обільється кров'ю...
травень 2015