Сидіти і осінній слухати дощ,
І як краплі грохочуть по підвіконнях.
Намагатися зрозуміти важливе щось,
Втримати воду нескінченну в долонях.
Дощ посилився.
Звук став дедалі гучнішим.
Кожного знайомого з часом заміниш іншим.
Сидіти й вдихати мокрий асфальт.
Його свіжість,оновленість.
Дійсно!
Він швидше від бруду позбувається,на відміну від нас.
Достатньо одного дощу.Дивись-знову чисто.
Туга посилилась.
Але то все лише через дощ.
Не завжди за тобою сумує хтось.