Мене полонила прірва очей,
Глибоких мов синєє море .
І скільки бессоних прожила ночей
З думками про тебе лиш, зоре.
А вітер шепоче тихенько мені:
"Тримайся, воно того варте.
Тугу і печаль свої хутко жени,
Любов це ніякі не жарти.
Та поглинай красу почуття.
Воно дає силу триматись,
Кохання є сенсом усього життя."
Повір, я не буду сдаватись.
Бо ти це натхнення, спасіння моє.
Мені його так бракувало.
Це щось неймовірне і справді живе,
Тому і я знов запалала.