Так буває, що ранком весняним,
Забувши про справи, проблеми
Увібравшись у шати криштальні,
Замерзають собі хризантеми.
Холодне сонце ніяк не зігріє,
І дощ спекотний не в силах
Я відпускаю у даль свою мрію,
Дехто каже, що я божевільна.
Вже вщухли хвилі і гасне світло,
В душі моїй так сиро й темно.
Та знаю, після снігу буде літо
Тож не треба плакати даремно!
Ту горіч змиє злива грозова,
Наповнить тіло новим джерелом.
І центром Всесвіту стане те ім'я,
З яким не згадуєш раніше що було.