До ВТЛ

Анатолий Анненко
...І навіщо отут я стою,
в таку спеку,
               вдягнувши краватку?! -
О,  сімейства відомого татку! -
Зичу щастя!
                І келих цей п'ю:
- Хай дружина
                і друзі,
                й нащадки
поважають тебе
                і за статки,
         і за душу невтомну твою!

                * * *
Лиш ті мужі,
                хто ПАЦАНИ в душі, -
долають  всі житейські рубежі.